Всі мовчки їдять вареники. Дід розбирає берданку, змащує її маслом.

Раптом Бабуся сплескує руками і затуляє обличчя:

— Ой лишенько! Вона! Брехунка ця солодкоголоса, що кривдила нашого Колобка!

На горизонті з’являється елегантний силует Лисиці.

Бабуся чимдуж біжить до хати і повертається з качалкою в руках. Дід по-солдатськи швидко готує берданку до бою.

Лисиця підходить ближче, тримає в руках пачку захисних масок від пандемії та оксолінову мазь.

Баба виносить нову миску з варениками. Дід ховає берданку. Всі, вільно зітхнувши, повертаються до ідилічного поїдання смакоти.

Раптом Заєць і Кіт, тремтячи і підвиваючи від переляку, кидаються під лавку. У Колобка вареник стає поперек горла. В бік хати суне Вовк. Побачивши Діда з берданкою, він починає розмахувати краваткою від Stefano Ricci, наче білим капітулянтським прапором.

—        Не стріляйте, не стріляйте! Я до Колобка!

Майже пастораль. Колобок, Бабуся, Дідусь, Заєць і Кіт сидять на ґанку і наминають варенички з вишнями, рясно политі сметаною.

"Ось тепер, — проноситься в голові у Діда, — нарешті заживемо щасливо й заможно”. Пригріває сонечко, в траві гудуть коники, на лужку раз у раз низьким басом мукає корівка.

Раптом за хатою щось тріщить. У вікні з’являються спершу тремтячі біло-рожеві вуха, потім окуляри в золотій оправі. Дід простягає руку і втягує через вікно до хати Зайця, який тримає в руках зелений смугастий прапорець.

—          Колобочку, Колобочку! — радісний Зайчик махає прапорцем. — Я тебе вже скрізь обшукався!

—          А я тут, у своїх стареньких, на лікуванні...

—          Та бачу! А мені Зайчиха наказала тебе знайти. Вона, бач, вже зараз захотіла на пенсію. Каже, піди, розшукай Колобка, хай усе організує належним чином.

Бабуся порається біля діжки, замішуючи тісто, щоби заліпити Колобку відгризений від бочка шматок. Дідусь сидить за столом, наливає чарку і радісно посміхається у вуса. Колобок примощується поруч із Котиком, вони разом мурчать від задоволення. З усього видно, що це поєна хатня ідилія.

Котиться Колобок, співає пісеньку, посміхається сонечку і набирає швидкість. Лісова стежка стає ширшою і виводить Колобка на галявину, посеред якої на пеньочку сидить сірий Вовк — в краватці Stefano Ricci і грається золотим телефоном Vertu. Вовк кволо махає Колобку хвостом, аби не втратити свою статусність.

—          Доброго вам дня, пане Вовче! Над якою загальнолісовою проблемою думаєте?

Із-за схожого на прикордонний демаркаційний знак стовпчика І з’являються спершу білі тремтячі вуха, потім окуляри в золотій оправі. Закусивши нижню губу і показавши два білих зуба, назустріч Колобку виходить Заєць.

—          Вітаю вас, Колобок!

—          І вам доброго дня, пане Розумний Заєць. — Колобок неабияк радіє зустрічі брата по інтелекту.

   Лісова стежка. Погода класна — калюж небагато, Колобок чистесенький, охайненький, наче щойно з мийки. Коли колючки не потрапляють до рота, котиться і муркоче від задоволення «Я Колобооок, у мене печений бочооок!...» Далі якісь віршики починають складатися... про пенсійну реформу, про недержавні пенсійні фонди (з усього видно, що Колобка ця проблематика дуже непокоїть), але це занадто складно, тому не римується. Через те, спльовуючи колючки, Колобок повертається до...