Котиться Колобок, співає пісеньку, посміхається сонечку і набирає швидкість. Лісова стежка стає ширшою і виводить Колобка на галявину, посеред якої на пеньочку сидить сірий Вовк — в краватці Stefano Ricci і грається золотим телефоном Vertu. Вовк кволо махає Колобку хвостом, аби не втратити свою статусність.
— Доброго вам дня, пане Вовче! Над якою загальнолісовою проблемою думаєте?
— Оце кожному, хто на мене котиться, мушу пояснювати? Ти поди¬вись на себе, — і Вовк тиче у Колобка мобілкою, — ти по землі котишся, а я?! Я на пні сиджу, між іншим. Тож ти повинен знати своє місце. І пам’ятати: лісу потрібен Вовк!
— Ніхто не заперечує, пане Вовк. Санітар у лісі завжди потрібний. Тільки переказують, ви зараз дуже постраждали через кризу, чималу суму грошей винні московським вовкам і займаєтеся розробкою якихось бізнесових схем?
— Ну так. Я ж не Ведмідь, щоб вулики збивати. Цей телепень тільки на золотий ланцюжок і наколядував. А я вже давно працюю виключно з оффшорами — ну, з тими, що на болоті, за лісом. Вища освіта й вищий розум завжди йтимуть на три кроки попереду грубої сили та недалекоглядності.
— І над якою схемою ви думаєте, пане Вовк?
— Та Ведмідь тему підкинув: покласти на лопатки недержавний пенсійний фонд. Тільки це його, ведмежа, логіка — покласти і втекти. А я працюю над схемою, яка б дозволила з цього фонду постійно підсмоктувати грошики. Так, створити фонд, розкрутити його різними рекламними та піар-компаніями, залучити туди якомога більше зайчиків, а потім їхні внески затирити по різних інвестиційних проектах, через «сміттєві» акції. Далі — просто. Щось виводимо в «мінуси», весь прибуток не декларуємо. І потрошку качаємо, качаємо — і на свій млин, і зайчикам, аби не плакали, на персональні пенсійні рахунки трохи кидаємо. А «своє», накачане, через систему фірм та фірмочок переводимо до оффшорів. З таким дірявим законодавством, як у нашому лісі, можна до оффшорів і всі дерева потрошку вивезти. Крім того, у нас будуть задіяні найновітніші високі технології. До речі, є вакантна посада хакера. Підеш до мене?
— Не піду.
— Ну і дурний. За хакерство практично притягнути до відповідальності нереально. Ти ж знаєш, що в службі лісової безпеки всі сидять із підробними дипломами. Як вони можуть таких розумників, як ми, вичислити?
— Пане Вовк, напевно, розробляючи цю схему, ви знехтували можливістю почитати Закон. В пенсійному фонді функції адміністрування, зберігання та інвестування пенсійних коштів розведені між різними юридичними особами — власне фондом, компанією з управління активами, компанією-адміністратором, банком-зберігачем. Усі вони контролюють одне одного, і це фактично зводить до нуля інституціональні ризики...
— Які-які ризики? Я недочув. Анальні?
— Добре, я їх назву інституційні. А ще такий ризик можна назвати операційним. Він пов’язаний з недоліками в системах і процедурах управління. Така розгалужена структура функціонування фонду забезпечує прозорість його діяльності. За кожним із суб’єктів закріплено «свою» ділянку роботи та сферу відповідальності.
— А ну давай з цього моменту докладніше. Ну, наприклад?
— Наприклад, адміністратор фонду веде індивідуальні пенсійні рахунки та забезпечує здійснення пенсійних виплат учасникам. КУА розміщує кошти в доходні активи та керує інвестиційним портфелем фонду. А банк-зберігач веде відповідні операції і контролює, аби активи фонду використовувалися суто за призначенням. Тому якщо одна з цих ланок схибить, її роботу відразу буде заблоковано з боку інших. Наприклад, оцінку вартості активів фонду здійснює адміністратор фонду і КУА. При цьому банк-зберігач, за законом, мусить ці підрахунки перевірити.
— Ой, Колобок, наївний же ти... Уяви собі, адміністратор фонду і керуючий КУА якщо не батько з сином, то, принаймні, КУМИ, а голова правління банку їздить з ними щотижня в баню...
— Тоді включається другий рівень контролю. За роботою фондів та його адміністраторів спостерігає Державна комісія регулювання ринків фінансових послуг, за КУА здійснює нагляд Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. А банк-зберігач «стереже» сам Національний банк. Крім того, в законі йдеться і про ліцензії, і про кваліфікаційні вимоги до фахівців цих суб’єктів, і навіть вимоги до програмного забезпечення. Раптом завтра, пане Вовк, ви вирішите освоїти ще й хакерську спеціальність...
— Я такий, я можу...
— Ви можете. Але от щодо вашої фрази про те, що інвестиції «можна вивести в мінуси»... — Колобок треться рум’яними бочками об пеньок, на якому Вовк сидить, заклавши ногу за ногу.
— Законом передбачено, що адміністратор, КУА та банк-зберігач несуть відповідальність за збитки фонду. А збитки можуть бути не лише реальними, до них включається й упущена вигода... Тож, пане Вовче, всі функції суб’єктів, про які я вам щойно розповів, переплітаються між собою настільки щільно, що, заблокувавши одну з ланок, ви лише активуєте інші ланки, почнеться ланцюгова реакція взаємних перевірок та контролюючих заходів... Так і до прокурора недовго потрапити. Я про це і Ведмедю казав.
Вовк колупається в зубах мобільним телефоном Vertu. Йому не подобається те, що схема так швидко розвалюється. Зненацька він робить спробу проковтнути Колобка як свідка його злочинних планів, але заплутується в задовгій краватці і падає. Вовк потирає забиту потилицю, і тут до нього доходить, що знання, напхані до цієї великої хлібної голови, він зможе використовувати для експертизи своїх майбутніх тіньових схем. Але переляканий Колобок цього ще не знає. Плутаючи сліди, він чимдуж котиться далі лісовою стежкою. Він знову ледь не став жертвою власного розуму та обізнаності, а також високого рівня криміналізації в середовищі мешканців лісу. «Стільки нечесних і небезпечних звірів навколо!... Добре, що закони, — мислив собі Колобок, — прописані ретельно, і механізм взаємоконтролю та захисту вже давно відпрацьований у далеких лісах, де недержавна пенсійна система працює не одне десятиліття». Колобок спльовує колючки, що набиваються до рота під час руху, і співає пісеньку «Я Колоообок, у мене печений бочооок!»...