Аня Стасюк, голова Молодіжної громадської організації «Центр Ініціатив»:
Кращий відпочинок – зміна виду діяльності. А сам спосіб залежить від погоди, обставин, обстановки, часу та ряду інших чинників. Пріоритет надаю гарній компанії родичів та/або друзів. А своїм хобі вважаю громадську діяльність. У Ковелі є все, що потрібно пересічній молодій особі для гарного проведення часу. Якщо маємо бажання взяти участь у конкретному заході – без жодних проблем самі його організуємо. Наразі так склалося, і я не бачу в цьому нічого негативного – ініціатива завжди розвиває особистість. Відпочинок без алкоголю уявляю. Так само, як вчора, сьогодні і щодня. Важливий не спосіб – важлива суть. Фінансові можливості її не додають.
Відпочинок для мене - спорт.Спілкуюся з друзями в ресторанах, кафе, відвідую нічні клуби. Музика і кіно - невід’ємні. Дуже люблю читати. Мало закладів, після відвідування яких залишаєшся задоволеним. Ціна не завжди відповідає якості – або сервіс обслуговування поганий, або продукція неякісна. Без алкоголю можна добре відпочити. Якби було більше коштів – все витратила б на подорожі, де точно сходила б до театру чи в оперу.
Відпочинок може бути різним, головне, щоби він був актив¬ним.Подорожую в Україні та за кордоном. Уже декілька років мене цікавить діджейство, тому, маючи таке хобі, неможливо відмовитись від дискотек у нічних клубах. Шкода, в Ковелі вибір, м’яко кажучи, маленький. Без алкоголю можна прекрасно відпочити. Більше подорожував би, якби було більше грошей. В Ковелі мало культурних та розважальних закладів.
Мій відпочинок - спілкування в колі однодумців. А оскільки веду абсолютно тверезий спосіб життя, тобто не вживаю спиртних напоїв, то й відпочинок виходить абсолютно здоровим: веду відповідний спосіб життя – займаюсь спортом. Кафе, ресторани, нічні клуби не відвідую. Велику роль відіграє музика – допомагає розслабитись. Цікаві фільми – теж хороша річ.
Далі ми надіслали запитання керівництву районних відділів культури щодо даного питання. Відповіді виявились дуже обширними, а головне вкрай оптимістичними (як і очікувалось). Може, довгождане покращення життя вже наступає? Якщо вірити словам чиновників, проблем практично не існує. Ми не будемо повністю передруковувати матеріал, пропонуємо лише деякі дані, а висновки робіть самі, шановні читачі.Здається, що найбільш відверто поділилась інформацією начальниця Ковельського відділу культури пані Тетяна Матяшук, назвавши бодай декілька проблем. А Старовижівський район в особі начальника відділу, зрозуміла річ, хотів висвітлити якнайбільше досягнень та плюсів. Певний подив викликала реакція начальства Шацького відділу культури. Вони відмовились надавати коментарі з приводу цієї теми, зіславшись на те, що запропонований нами спосіб спілкування в телефонному режимі та через інтернет - мережі не є прийнятним.
«Будували, будували, і нарешті, збудували!»«На жаль, на сьогодні клуби не є єдиними осередками, які задовольняють культурно - дозвілєві потреби сільських жителів. З появою барів та кафе багато молоді відпочиває в них, - чесно зізнається пані Олена. Протягом останніх років зміцнилася матеріально-технічна база. Загальна кількість коштів протягом 2012 року на придбання музичних інструментів, технічного оснащення, сценічних костюмів становить 440.1 тис. грн. Всього на ремонти будинків культури та клубів освоєно 628.4 тис. грн. Заклади та заходи в сфері культури фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, надання платних послуг, спонсорських та благодійних внесків. Середня заробітна плата керівника клубного закладу складає 1814 грн. Для аматорських колективів є достатньо фахівців. У Ратнівському районі немає тенденції до закриття клубних закладів. А це вже цікаво: Обсяг фінансування відповідно до затверджених бюджетних призначень на 2013 р. складе по бібліотеках 2260528 грн., по музичних школах - 2290611 грн. Районна влада постійно сприяє і допомагає у покращенні умов у сфері культури. Працівники культури потребують фінансової підтримки. Всі ми маємо надію, що в найближчі роки в нашій сфері відбудуться суттєві зміни.»
«Ой лихо, не Петрусь...»- Усі заклади культури району свою роботу спрямовують на реалізацію державної політики в галузі культури. Окрім клубних установ, у селах працюють бібліотеки - філії централізованої бібліотечної системи району.
В минулі роки за рахунок районного, сільських бюджетів, спецкоштів та спонсорської допомоги відбулося помітне зміцнення матеріально-технічної бази закладів культури.
Так, наприклад, загальна сума коштів, використаних на проведення ремонтів об’єктів культури за підсумками минулого року становить 470, 590 тис. грн. Окрім цього, упродовж року придбано музичні інструменти, сценічні костюми, музичну апаратуру, стільці, декорації та інше технічне оснащення, на загальну суму – 381, 4 тис. грн.
Упродовж багатьох останніх років мережа закладів культури практично не зазнає знає змін. Влада виступає ініціатором багатьох корисних справ.
Проблема із барами існує. Громадяни мають право вибирати те, що їм в даний момент більше до вподоби. Але конкуренцію з названими закладами ми витримуємо і щиро віримо в те, що культура і мистецтво врятують світ.
За останні роки спостерігається більш усвідомлена, наполеглива, системна і відповідальна праця та сумлінне виконання своїх обов’язків усіх працівників культури району.
В чому головна проблема? Підвищення загального рівня життя в країні і особливо в сільській місцевості. А прогнози - річ невдячна. Та все ж вважаю, що нам вдасться збудувати суспільство високої культури в широкому розумінні цього слова.
Маємо те, що маємо
Начальник відділу культури у Ковельському районі Матяшук Тетяна Іванівна «Матеріально-технічна база культосвітніх установ зміцнюється з кожним роком за рахунок як коштів з районного та місцевого бюджетів, так і благодійної допомоги та спецкоштів. Обсяг фінансування на рік формується з розрахунку на одного жителя в сумі 160, 59 гривень. Враховуючи той факт, що Ковельський район малочисельний, а мережа закладів культури одна з найбільших в області, виділеного Міністерством фінансів України ресурсу не вистачає на повноцінне функціонування галузі. Керівник клубного закладу станом на 01.04.2013 року, який працює на повний посадовий оклад, отримує в середньому 1600 гривень. Спеціалістів для роботи з художніми колективами у сільській місцевості не вистачає, фаховий рівень становить 80 %. Є тенденція до відкриття клубних закладів. Бари, ресторани, кафе стали привабливими осередками відпочинку для молоді, бо працюють без обмежень цілу ніч, там дозволено розпивати спиртні напої. Цього ми не можемо дозволити робити молоді. Стараємось влаштовувати цікаві вечірки, молодіжні дискотеки, що дозволить змістовно проводити дозвілля населення.»
Дещо по-іншому бачить ситуацію дописувачка Марічка Горицвіт, яка розповідає про реалії того району, який найбільше вихваляли чиновники. Матеріал Марічки публікуємо без змін. У Старій Вижівці закладів, де можуть запропонувати відпочинок, тим більше змістовний, практично немає. Бар, кава, пиво і час від часу жива музика – ось, мабуть, і все. Років з вісім тому у райцентрі знайшлися сміливці, котрі ризикнули оприлюднити ідею створення молодіжного центру на базі кінотеатру «Промінь». Однак вартість оригінального проекту змусила її зависнути в повітрі. На той час приміщення кінотеатру, а саме його перший поверх, вже орендував підприємець Вадим Гурський. «Живих» грошей він не сплачував, натомість в рахунок орендної плати зобов’язувався виконувати в приміщенні ремонтні роботи, благоустроїти прилеглу територію та наглядати за другим поверхом. І справді, у 2006 році підприємець найняв людей, котрі засмолили дах, що протікав у кількох місцях, вставив у приміщенні нові вікна та двері. У залі можна було переглянути кінофільм. За словами селищного голови Миколи Залевського, виконано робіт на суму 22 тисячі гривень. Рішенням сесії Старовижівської селищної ради від 28 грудня 2004 року кінотеатр був перепрофільований на селищний Будинок культури, - розповідає Микола Іванович.—Договір оренди передбачає суборенду(!). Щоб урізноманітнити відпочинок молоді, Вадим Гурський залучає до свого проекту Віталія Бащука. Розваги сягають свого апогею, але хмари над закладом культури згущуються. Одного разу Вадим з*ясовує, що хтось вибив двері, які ведуть на другий поверх, і звертається в міліцію. Винних, звичайно ж, не знайшли. А от рейдова бригада чого тільки не побачила у коридорі та кімнатах. Санепідемстанція закрила заклад відпочинку. Звідти вивезли не одну машину сміття. Перед цим орендар облаштував у Будинку культури ще й пивний бар без будь-яких на те дозволів. І це при тому, що в приміщенні відсутнє місце, куди цар пішки ходить. То де ж тоді справляти природну потребу? Шарада розгадується досить легко: навколо «Променя» чимала територія, навіть кущики неподалік. Тож і не дивно, що після гамірних веселощів вранці біля місця відпочинку молоді повно пляшок, банок, почасти розбитих і потрощених, та іншого сміття, яке розноситься вітром. Іноді воно не прибирається по кілька днів. Щоправда, бар Вадимові довелося закрити. Але це не вирішило проблеми, бо приходити на танці, не прийнявши пивного допінгу, багатьом не до снаги. Така вже в нас культура. І це при тому, що відвідують дискотеку в «Промені» переважно школярі та учні місцевого професійного ліцею. Чи знали про це депутати селищної ради, коли на одній із сесій у 2011 році продовжили тривалість роботи закладу культури до 2 години ночі, якщо перед цим своїм же рішенням обмежили перебування неповнолітніх у місцях масового відпочинку 22 годиною? Запитання риторичне. Про те, чи дозволено реалізовувати пиво у селищному Будинку культури, сперечаються і досі. Дехто не бачить у цьому великого гріха. Натомість законодавство говорить про інше: торгівля пивом заборонена у закладах культури, освіти, охорони здоров'я, спортивних установах тощо. Зрештою, така позиція не суперечить і здоровій логіці. Більше того, народний депутат України Микола Головко зареєстрував у Верховній Раді законопроект № 2062, у якому йдеться про заборону продажу пива з 22 до 8 години, тобто у вечірній та нічний час. Народний обранець пропонує не відпускати пиво особам віком до 21 року, тим, хто знаходиться у нетверезому стані, а ще вагітним жінкам. От тільки, коли дійде справа до розгляду цього законопроекту, невідомо, бо наші депутати, як підтверджує життя, більше переймаються справами політичними. Отож, повертаючись до нашої теми: в кінці квітня закінчується термін оренди селищного Будинку культури. Зважаючи на його технічний стан (приміщення потребує серйозного ремонту: тут немає ні водопостачання, ні водовідведення, воно не опалюється), навряд чи хто захоче його придбати. У селищному бюджеті немає грошей на ремонт типової споруди кінотеатру значною площею. У районному Будинку культури нині дискотек ніхто не проводить. Куди подітися молоді, в якої в кишені не густо шелестить? Тож відповідь на запитання, «чи буде в Старій Вижівці молодіжний центр?» - швидше із області фантастики, аніж з реального життя. Тому мені дуже шкода хлопців і дівчат, які будуть знову змушені танцювати в холодному залі, оповитому туманом дискотеки, за умови, що хтось знову захоче його орендувати.
Так, один приклад зі Старою Вижівкою яскраво демонструє реалії очима простих людей та «реалії» з уст чиновницької еліти. Здається, для того, щоб змінити будь-яку ситуацію на краще, потрібно її перш за все оцінити чесно й об’єктивно. Що стосується молодіжної культури на селі, то зрозуміло без офіційних запитів, без звітів про організовані концерти, без розповідей про «добрих кандидатів», які «сприяють» розвитку керуючись відомо якою метою. Як сказав один з начальників, ситуація за останні 10 років не змінилась. А чи так мало би бути? Адже молодь змінилась, змінився світ, змінились інтереси. Телебачення, інтернет із соціальними мережами та гламурною попсою часто надають привабливіші пропозиції, ніж сільський клуб із аматорськими колективами. Як змінити ситуацію «Маємо, що маємо»? Перший крок - зняти рожеві окуляри і подивитися правді у вічі!
