Переступаєш поріг будинку і відразу розумієш, що тут живе не просто талановита людина, а всебічно обдарована. На стінах – картини з квітів та колажі зі старих чорно-білих світлин. Стіни, крім того, вона власноруч розмалювала оригінальними малюнками, на підлозі, на полицях стоять декоровані вази із квітковими композиціями, сушаться різні рослини.

– Починалось усе з дитячого захоплення фантиками, блискучими стрічками і, як і в кожної дівчинки, – квітами, – розповідає Ірина. – Я ніколи не викидала у смітник подарункові стрічки, гарні шматочки тканини, обкладинки, штучні квіточки, дрібні речі, які мені подобались – це все складала у великі коробки. Згодом і застосування їм знаходила – щось прикрашала, декорувала. Недавно я побачила татків армійський альбом – прикрашений і розмальований, виявилось, що він оформляв альбоми і своїх армійських товаришів. Таке тематичне оформлення особливих подій називається скрабукінгом. Я теж потроху освоюю цю техніку. Використовуються для цього будь-які матеріали: ґудзики, черепашки, камінці – у кого на що вистачає фантазії. Тато потім розповів, що і картини таким чином викладав. Тоді я зрозуміла, звідки в мене таке творче коріння - це, певно, генетична схильність. Осягнути мистецтво створення ікебан мені допомогла мережа Інтернет. Більш вчитись не було в кого, бо в Ратному в нас немає такого гуртка, немає людей, які більш-менш професійно виготовляють композиції і могли б поділитись досвідом. А саме досвіду, знання секретів обробки квітів, щоб вони довше зберігались, мені й не вистачає. Є в Києві курси флористики, де вчать основам техніки виконання композицій. Але це велика розкіш, треба віддати дві тисячі гривень за місяць. 

У Ірини є багато свіжих цікавих ідей, для їх втілення вона користується найрізноманітнішими матеріалами – від гілочок дерев, живих, сушених та несправжніх квітів до намистинок, кольорових стрічок та декоративних елементів, назви яких вона й сама часто плутає і забуває.

– Нові ідеї з’являються часто. Щось підказує фантазія, щось побачу на вітрині чи в магазині, щось знаходжу в Інтернеті, а тоді вже додумую, як можна це втілити в життя, як можна оформити. Покручені гілочки верби, наприклад, купила у Києві біля Володимирського храму перед Вербною неділею, в нас така не росте. Везла її додому у великому мішку, ледь довезла. За березовими гілками якось із братом Андрієм до канави їздили, там ламали. Але загалом проблем не виникає, бо навчалась у Києві, там у магазинах можна купити багато чого гарного й цікавого, були б лише гроші. А грошей на таке я ніколи не шкодувала.

Є у Ірини і справжня її творча майстерня – у підвалі, правда, але тут можна насмітити, не боячись зіпсувати паркет, а головне – тут Ірина нікому не заважає і їй ніхто. Працює під музику, вона допомагає роз-слабитись. У майстерні зберігаються усілякі красиві дрібнички, старі ікебани чекають своєї черги на реставрацію, вазочки, горшки, корзинки, фарби, сезаль, горішки та сухе насіння, лежать засушені листки з дерев, лоза, квіти: статиця, півники, троянди. Чого тут тільки немає! Ірина будь-якій непотрібній, на перший погляд, речі дасть друге життя, не викидає нічого. З ґудзиків, наприклад, можна робити красиві підвазонники, із старих зіпсованих замків для одягу – брошки, навіть із лампочок є композиція та ціле «цукеркове» дерево.

Створення ікебан для Ірини – не просто хобі, від якого вона отримує душевну насолоду, це дуже цікаве заняття, на яке, на жаль, не завжди вистачає часу. Дівчина з радістю й задоволенням допомагає прикрашати зали до свят, робить букети на весілля, дарує композиції друзям, адже правильно кажуть: найкращий подарунок той, який зроблений своїми руками. Продавати свої вироби не те щоб не хотіла, просто собі за мету вона це не ставить, та й навряд чи в Ратному є такі поціновувачі, які б їх купували, адже самі матеріали коштують дорого. Хоча було кілька замовлень, нещодавно «дороге» замовлення зробила ратнівчанка – композицію із фруктів та трьох великих соняхів – за двісті вісімдесят гривень.

Ікебана, на жаль, довго не «живе», через рік-півтора її треба або оновлювати, або викидати. Тому найбільше Ірина любить працювати із штучними квітами – вони довговічніші.

В кожну композицію Ірина вкладає душу, передає емоції, тобто і настрій вони виражають кожного разу інший. В її улюбленій ікебані переважають веселі кольори: оранжевий горщик, три великі штучні квітки і стрічки такого ж кольору, кручена лоза, бантики, декоративні листочки, зайцехвіст – рослинка, пластмасова пташечка.

– Ідея створити таку «теплу» композицію з’явилась, коли я купила красиві квіти. Довго підбирала додаткові елементи, потім винесла на домашню «комісію» і її нарешті оцінили достойним балом. Мої рідні часто радять, як краще зробити, до їхніх думок і пропозицій прислухаюсь обов’язково.

Проблем із квітами в Ірини немає, за це дякує своїй мамі Людмилі, у якої величезний красивий квітник біля будинку. З ранньої весни до пізньої осені красуються крокуси, тюльпани, нарциси, гіацинти, лілії, гібіскуси, юка, дільфініум, іриси, гемерокаліс, деревовидний піон, лілейник, хости, бузок, люпин, хризантеми, ломиніс, жимолость. Тішать око фурзиція, вербена, магнолія, майори, чорнобривці, жоржини, троянди різних кольорів, статиця, декоративний соняшник, навіть японська вишня – сакура – є на квітнику Людмили Павлівни. І це ще не весь перелік. А ще поміж квітів «розгулюють» саморобні лелеки, яких змайстрували всі разом із автомобільної шини та дерева.

На знімках: улюблена ікебана; мамин квітник.

Фото автора