З любов'ю до сала
Сало здавна користувалося в українcького народу особливою популярністю. Як національна страва, воно стоїть поряд з такими безсумнівними візитними картками української кухні, як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало для українців - це не просто продукт харчування. Це своєрідна реліквія та невід’ємна складова української культури. Про нього складено пісні, приказки, анекдоти. Є припущення, що саме свиня врятувала наш народ у часи татаро-монгольської навали - адже свинина була єдиним продуктом, на який не зазіхав завойовник. Хоча побутує думка, що українці та сало - речі нероздільні, батьківщиною сала є зовсім не Україна, а Італія. Саме там три тисячі років тому з’явилася ідея використовувати свинячий жир як дешеву і калорійну їжу для рабів, що працювали на мармурових каменоломнях.
Окрім того, користь сала така, що і уявити важко! Недарма його так шанували впродовж віків. Сало - прадавній спосіб стимулювання і оздоровлення організму.
Нещодавно у Луцьку відбувся VІ фестиваль «З любов’ю… до сала». На свято прибули любителі сала зі всієї України: Луганська, Києва, Хмельницького, Львова, Рівного. Були й зарубіжні гості – з Білорусі, Словаччини, Литви, Польщі, Естонії, Швеції. Взяли участь у фестивалі і ратнівські саломани – працівники адмі-ністрації, районного будинку культури на чолі із заступниками голови райдержадміністрації Тимофієм Новіком та Миколою Михалевичем та за спонсорською підтримкою фермера Олександра Коваля, директора СТОВ «Ратнівський аграрій» Валентина Чернецького, голови райспоживспілки Володимира Бохонюка.
Програма фестивалю була дуже насиченою. Цікавою для присутніх, особливо для їхніх смакових рецепторів, була виставка-продаж виробів із сала. Тут була сила-силенна різноманітних оригінальних страв із цього продукту, аж очі розбігались. Фантазія українців не мала меж, адже з Хмельницької АЕС привезли цілий макет станції, вироблений із сала, а ратнівчани виготовили декоративне порося з дерева та корито. Присутнім ідея дуже сподобалась, вони фотографувались біля поросятка і навіть гроші в корито жартома кидали. У виставці-продажі взяли участь «сальні» страви наших земляків – підприємця Миколи Мажули та продавця магазину «Продтовари» Валентини Кульбачинської. Щедро пригощали лучан смаженим салом, ковбасою, печеною капустою та іншими українськими стравами організатори поїздки Тимофій Новік та Микола Михалевич. Скрасили виставку троїсті музики районного будинку культури «Браві козаченьки» та дует у складі директора РБК Валентини Бєлік та Світлани Сахарчук.
Ведучими свята були троє поросяток, які не давали гостям дійства засумувати.
Окрім цього, організатори підготували низку конкурсів та забав, для прикладу: поїдання сала на швидкість, найкращий вірш про цей продукт, дитячі розваги та інші. Дворазовий чемпіон з поїдання цього продукту Михайло Киденько кілограм сала з’їдає у середньому за десять з половиною хвилин. Для тих, хто прийшов на свято з власними бутербродами, був організований конкурс на найдовший салбургер.
Так як наближається Євро-2012, родзинкою цьогорічного фестивалю стала презентація гігантського футбольного м’яча з сала, який уже занесли до «Книги рекордів Гіннеса» як найбільший у світі. Його вага близько шестисот кілограмів, об’єм – шість метрів сорок п’ять сантиметрів Сальний футбольний м’яч розмістили в центрі найбільшого луцького парку. Пластини сала двох кольорів (білосніжного і темного, натертого чорним перцем) шестеро дівчат зшивали товстими нитками півтори доби.
Учасники фестивалю читали вірші і співали тільки про сало: «Коли вранці сонце встало – люди добрі, їжте сало», «А якщо ви захворіли – сала ви давно не їли» і повторювали побажання, з якими до них звернувся організатор фестивалю Віталій Іваницький: «Нехай у вашому житті буде менше свинства і більше сала».
Світлана ЯЩЕНКО
