Софія Сулева
СОФІЯ СУЛЕВА ЖИВЕ ПІСНЕЮ, ПЕНЗЛЕМ, ПЕРОМ, ШКОЛОЮ І… НЕЗДІЙСНЕННОЮ МРІЄЮ
Кожен із нас у дитинстві мріяв стати великою людиною, прославити державу як пілот, космонавт, співак, артист. Але мало в кого дитячі мрії співпали з реальністю. Той, хто хотів бути пілотом, став учителем, хто мріяв стати космонавтом, працює лікарем... Проте декому все ж вдається досягнути поставленої в юності мети.
Таким шляхом крокує впевнена, розумна, надзвичайно талановита, амбітна і добра дівчина, учениця 6-А класу НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – дитячий садок» смт Заболоття Софія Сулева. Їй усього одинадцять, але на своєму життєвому шляху вона вже побачила чимало: і радості, і горя. У школі дівчинку поважають як активістку, відмінницю, учасницю численних пісенних конкурсів. У 2012 році Софія взяла участь у VІІ Міжнародному конкурсі-фестивалі талановитих та обдарованих дітей-сиріт «Щасливі долоні», який проходив у Міжнародному дитячому центрі «Артек» у Криму. У різних номінаціях тут змагалися шістсот дітей з усіх областей України, а також із Молдови та Казахстану. У заочних конкурсах взяли участь діти з Вірменії, Білорусі, Італії, Іраку, Росії, Сьєрра-Леоне та Хорватії. Юна заболоттівчанка зуміла всіх їх переспівати і вибороти перемогу в номінації «Вокал».
- Якими були умови фестивалю «Щасливі долоні»?
- Усі учасники мали виконувати пісні, а журі оцінювало наші виступи. Звичайно, потрібно було мати сценічний костюм, якусь постановку до номера.
- Яку пісню ти виконувала?
- «Червона калина». Готував мене до фестивалю вчитель музики Жолоб Олександр Сергійович. Він допомагає мені в підготовці номерів незалежно від того, де я маю виступати. Також підтримує і дає поради Валентина Миколаївна Мороз, заступник директора з виховної роботи.
- Не страшно було виходити на сцену, знаючи, що змагатися доведеться з дітьми з усіх областей України, Росії, Казахстану, Білорусі?
- Зовсім ні. Я звикла до сцени. Коли перші рази виходила на публіку, то було трохи моторошно, а зараз отримую задоволення від виступів.
- Напевно, береш участь у районних пісенних конкурсах? У школі кажуть, що ти – заболоттівський соловейко.
- Так. Постійно захищаю честь школи на районній сцені. Минулого року зайняла ІІ, а в 2011 році – ІV місце в районі на конкурсі «Срібні дзвіночки».
- Як підбираєш репертуар? Які пісні переважають?
- Обрати гарну пісню мені допомагають Олександр Сер-гійович і Валентина Миколаївна. Я їм цілком і повністю довіряю. За їхніми плечима багаторічний досвід. Їм видніше, що в мене краще вийде виконати. Вдома багато часу присвячую музиці. У мене є караоке, тому постійно тренуюся, пробую співати різні пісні. Але все ж переважають в репертуарі українські твори. Це пояснюється тим, що на конкурсах, як правило, є вимога виконувати сучасні українські пісні. Мені зручно співати сопрано. Віддаю перевагу вокалу. В дуеті, в тріо я ніколи не співала. Усі пісні виконую сольно.
- Ким хочеш стати в майбутньому?
- Я про це ще навіть не думала. Звісно, мені хочеться пов’язати життя з музикою. Думаю, що стану відомою співачкою або актрисою. Докладу до цього максимум зусиль. Коли чогось дуже хочеш і працюєш постійно над собою, то результат обов’язково буде.
- Мені розповіли, що друге твоє хобі – малювання. А що ти зображуєш на папері?
- Я дуже люблю малювати пейзажі. Наприклад, гляну у вікно, побачу там гарну картинку – дерева, кущі, квіти – і малюю їх, а ще вмикаю фантазію і зображую казкову природу. Так виходять цікаві картинки. Малюю олівцями, фломастерами, інколи фарбами. Але займаюся цим переважно вдома, коли маю вільний час і коли приходить натхнення.
- Ти надзвичайно активна дитина. Не нудно навчатися в школі?
- Ні. Мені тут весело, я товаришую з усіма однокласниками. До того ж, мені не важко навчатися, адже я відмінниця. Вчителі з повагою ставляться до мене, бо знають, що стараюся вивчити якнайбільше. Приємно дізнаватися про все нові й нові речі, ставати з кожним роком розумнішою, розширювати свій кругозір.
- Які предмети тобі більш за все подобаються?
- Історія, математика, українська мова та література, біологія. А загалом, мені всі предмети до вподоби. У нас працюють хороші педагоги, вміють викласти матеріал надзвичайно цікаво, тому мені важко сказати, який із предметів найкращий. Вони всі по-своєму цікаві.
У голосі цієї тендітної дівчинки бринять нотки впевненості у собі, радості, задоволення від життя, жаги досягнути поставлених цілей. І, незважаючи на те, що вона ще зовсім юна, має великі шанси. У школі її шкодують і оберігають, допомагають розвивати таланти, адже вона не лише співає і малює, а ще й танцює, пише прозу, вірші, придумує до них музику і перетворює у пісні. Шкода тільки, що найзаповітніша її мрія не здійсниться – вона не поверне до життя маму, хоч як би Софійці цього не хотілося. А тим часом дівчинка працює над собою, намагаючись досягнути нечуваних висот і сподіваючись, що найдорожча їй людина – мама – бачить із небес успіхи своєї старанної донечки.
Марія ЛЯХ
