Я не самотня
Старість. Яке це невтішне слово! Різні болячки чіпляються до тебе. І дуже важко жити, коли від тебе далеко рідні діти або ти зовсім одинокий. Особливо важко перенести горе, яке постукає в твої двері, і ти у розпачі, не знаєш що робити. Але пам’ятай, що тебе оточують добрі люди, які прийдуть на допомогу.
І в мою домівку постукало горе. Та я відчула, що я не самотня. Серед ночі з’явився сільський голова Василь Трофімук і так обережно, по-синівськи, сповістив про смерть чоловіка і дав заспокійливі ліки, бо ж він ще й медик. Разом із братами Сергієм та Олександром із лікарні вночі привезли покійного. А всі похоронні клопоти взяла на себе Трофімук Галина (завгосп школи). Вона й зараз постійно провідує мене і допомагає. Не залишили мене і працівники сільської ради Ніна Літвін, Ольга Тарасюк, Ольга Октисюк, Ніна Шинкарук, Петро Оніщук. Я вдячна Галині Трофімук, Надії Шинкарук, Марії Парфенівні, Валентині Октисюк, Наталії Герасимівні, Лесі Головчик, Світлані Шинкарук, Петру Штику, Оксенію Левонюку, Володимиру Шнайдеру, Олександрі Штик, районній раді ветеранів: Марії Костарєвій, Марії Пірожик та Володимиру Шмиговському, отцю Миколаю, церковному хору та регенту Валентині Штик, усім сусідам, які розділили горе зі мною.
Велике спасибі всім добрим людям за підтримку і розраду. Спасибі ще раз кажу Василю Трофімуку за людяність і чуйність, за турботу і допомогу під час березневих хуртовин. Хай вам всім Бог віддячить сторицею, а горе обминає ваші домівки.
З повагою і вдячністю – Надія НАЗАРУК,
голова ради ветеранів с. Самари-Оріхові
