Казка про образу
Образа, маленька тваринка, з вигляду зовсім нешкідлива. При правильному зверненні ніякої шкоди не приносить. Якщо не намагатися її одомашнити, образа прекрасно живе на волі і нікого не чіпає.
Але всі спроби заволодіти нею закінчуються плачевно ... Звірок цей маленький і спритний, може випадково потрапити в тіло будь-якої людини. Людина це одразу відчуває. Йому стає прикро.
Звірятко починає кричати чоловікові: "Я ненароком попався! Випусти мене! Мені тут темно і страшно! Відпусти! "Але люди давно розучилися розуміти мову тварин. Є такі, які відразу відпускають образу, поки вона маленька - це найкращий спосіб розпрощатися з нею.
Але є такі, які ні за що не хочуть її відпускати. Вони відразу називають її своєю і носяться з нею, як з писаною торбою. Постійно думають про неї, піклуються ... А їй все одно не подобається в людині.
Вона крутиться, шукає вихід, але так як у неї всього одне око, та й зір поганий, сама вихід знайти не може. Такий ось недолугий звірок. Та й людина теж ... стиснув весь, і ні за що не випускає образу.
А звір-то голодний, їсти хочеться - от і починає потихеньку їсти, що знайде. І людина відчуває це. То там заболить, то тут ... Але не випускає людина з себе скривдити. Тому що звик до неї. А вона їсть і росте ... Знаходить всередині людини що небудь смачненьке, присмоктується і гризе.
Так і говорять: "Образа гризе".
І в кінці кінців приростає до чого-небудь в тілі людини і проти своєї волі стає його частиною. Слабшає людина, слабувати починає, а образа всередині продовжує зростати ... І невтямки людині, що тільки й треба - взяти і відпустити образу! Нехай живе в своє задоволення! І їй без людини краще, і людині без неї легше живеться ...
Образа - це стан душі. А душа - криниця, з якої ми п'ємо. Спокійне сприйняття без подразнень і образ - справа тренування і розставляння акцентів. І, по суті, ми самі приймаємо рішення бути скривдженими.
І коли в черговий раз ви захочете образитися, подумайте: чи так вже приємно жаліти себе і бути жертвою? Хижак завжди відчуває слабкого і нападає саме на нього. Не дарма в народі кажуть: «На скривджених воду возять». Відпустіть образу, нехай собі біжить!
