«Два ангела»
Послав Господь до людей двох ангелів: білого ангела щастя і чорного ангела нещастя. Каже білий ангел чорному:
- Я дам людям щастя, а ти тільки зіпсуєш мою роботу. Повертайся назад на Небеса і не заважай мені.
- Давай подивимося, хто яку користь людям принесе, - заперечив чорний ангел.
Спустилися ангели на землю і побачили двох братів, які землю орали. Працювали вони багато, але кам'янисте поле погані врожаї давало. Тоді ангел щастя зарив під каменем казанок з золотом і шепнув молодшому братові, щоб той камені з поля прибрав.
Став молодший брат прибирати камені і знайшов золото. Купили брати багато гарної землі, побудували великий будинок, одружувалися, і діти у них народилися.
Молодший брат успішніше старшого господарство вів. Тоді той став думати, що брат частину золота приховав. Розсварилися брати, дружини їх теж посварилися, а діти битися почали.
Тут ангел нещастя втрутився. Приспав молодшого брата, коли той за столом біля свічки сидів. Від свічки стіл загорівся, а за ним і весь будинок. Добре, що ангел щастя допоміг, і всі встигли вибігти.
Раптом син старшого брата закричав: «У будинку моє щеня» - і побіг у вогонь. Заціпеніли всі, а молодший брат вилив на себе відро води і кинувся слідом за ним. Виніс з вогню хлопчика, обгорілого, але живого. Міцно обійняв старший брат молодшого і сказав: - Прости мене, що погано про тебе думав. Разом ми швидко будинок заново відбудуємо.
Побачивши, як брати дружно працюють, чорний ангел прошепотів білому: - Бачиш, щастя дружбу людей зламало, а нещастя зміцнило. Життя - це завжди чергування білого з чорним. І в цю мить кінчики крил чорного ангела злегка побіліли.
