Дорогу до Паридуб за зиму не чистили жодного разу
До того ж, озброєні офіційною інформацією про те, яку силу - силенну робіт було виконано в районі за сприяння виконавчої влади, сподівалися, що обійдеться без казусів. Це ж Вам не жарти: торік «на капітальний ремонт вулиць та доріг комунальної власності району освоєно коштів субвенції з державного бюджету місцевим, розпорядниками
яких виступили селищна та сільські ради, - 517, 8 тис. грн., на поточний ремонт – 188, 3 тис. грн. Загальна вартість виконаних робіт з реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг комунальної
власності у населених пунктах району становила 706, 1 тис. грн.» (із матеріалів останньої сесії районної ради). Схоже, що з дорогами все у нас гаразд і боятися труднощів нічого. А скільки ще планується зробити в цьому році!
Але, на превеликий жаль,неподалік села нас чекало досить - таки
гірке розчарування. Посеред дороги помітили кучугури спресованого снігу з льодом, які навряд чи можна було подолати. Про це свідчили гілки дерев, якими, очевидно, намагався вимостити перешкоди попередній водій. Спробували триматися правої обочини, де було менше
переметів, однак… Машину відкинуло вбік і вона загрузла в розчиненому сонцем снігу. Як не намагався водій вибратися зі снігової «каші», нічого вдіяти не міг. Врешті - решт взяв, як кажуть, ноги в руки і подався до найближчої хати. Лопати господар, звичайно, не пошкодував.
От тільки відкопуватися прийшлося довгенько.
З подальшою автомандрівкою довелося зачекати. То ж вирішувати
справи пішли пішки. Тоді й розговорилися з місцевими жителями. Схоже, наші проблеми їх не здивували.
- Цієї зими дорогу в Паридуби з боку районного центру від снігу ніхто не чистив жодного разу, - обмовився один із селян .
- Дарма, що в Старій Вижівці є свій автодор.
А вже інші розповіли, що пробитися до них можна було хіба що з боку Лукова, тобто варшавської траси. На це гроші знайшлися не в місцевих чиновників, а, ймовірніше, в сусідів. Зрозумій тоді, хто більше переймається твоїми проблемами!
- Ми й справді забуті Богом і людьми, - бідкаються паридубівці.
- Громадський транспорт з райцентру до нас не ходить. Скільки разів порушували це питання перед районною владою, а віз і нині там. Кивають на приватних перевізників, мовляв, ніхто з них не хоче «гробити» власні маршрутки на наших дорогах. А як, скажіть, пенсіонер чи інвалід може добратися в управління соцзахисту? У нас немає персональних
літаків, і через Ковель їздити вже набридло. То, може, й справді пора робити наше село територіальною одиницею Ковельського або Турійського району. Ми теж люди і хочемо жити по-людськи.
Розмова із паридубівськими селянами видалася невеселою. У населеному пункті, що відноситься до Смідинської сільської ради, не дві хати, тут проживають більше 200 осіб. На щастя, працює фермерське господарство, є школа, медпункт. Поки що. Найприкріше – відсутня турбота про пересічного громадянина, про якого здебільшого згадують лише тоді, коли він стає електоратом. Доки це триватиме? І чи можна сподіватися на майбутні вибори, коли після тих, що минули, забули бодай раз за зиму розчистити дорогу до віддаленого від райцентру села?
Марічка Горицвіт,
Старовижівський район
