Битва за життя у мирний час - 31 Травня 2013 | РАТНЕ ПОРТАЛ
Інтернет провайдер БІТ
Битва за життя у мирний час

Так от, в м. Ковелі проживає близько 2500 ветеранів. Є навіть цілий Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», метою якого є забезпечення гідного життя цієї верстви населення. Одним із аспектів є пільги на медичне забезпечення. Як лікують у Ковелі?



Амбулаторне лікування:5 гривень і здоровий!

На 2013 рік з бюджету міста на виконання місцевої програми «Фінансування медикаментозного забезпечення інвалідів війни та інших категорій населення, які мають право на пільгове отримання медикаментів» (а назва програми яка солідна!) виділено виділено 16800 грн. Реалізація лікарських засобів для пільгового забезпечення медикаментами ветеранів війни у випадку амбулаторного лікування ветеранів війни в трьох аптеках та центральній районній аптеці №12.Так от, 16 800 грн розділіть на кількість ветеранів і отримаєте суму коштів на лікування – 5 - 6 гривень. Називайте це, як хочете, але така вона, турбота в цифрах.



Комплексні медичні огляди та амбулаторне лікування

У 2012 році комплексні медичні огляди пройшли всі 2713 ветеранів. З врахуванням повторних лікувань, амбулаторно було проліковано 2759 ветеранів війни. У 2012 році 9 ветеранів війни з погіршенням слуху були забезпечені слуховими апаратами. Станом на 01.01.2013 року 19 ветеранів війни потребують забезпечення слуховими апаратами, 23 потребують забезпечення кардіостимуляторами, троє – штучними протезами клапанів серця. У місті відкрито 2 пункти прокату засобів по догляду за особами з обмеженими фізичними можливостями.



Харчування і лікування. Проливав кров? Став інвалідом? Отримай кефір і зеленку від Батьківщини!

В кошторисі видатків Ковельського МТМО на поточний рік передбачено для лікування ветеранів війни в стаціонарних відділеннях на 2270 ліжко-днів: Прохарчують ветерана протягом 1 ліжко-дня за 35 грн. На сніданок чи обід -10 гривень. Що можна купити в продуктовому магазині на ці копійки? У нашій країні героїв годують, мабуть, гірше, ніж в інших державах – безпритульних у притулках. На медикаменти – для 1 ліжко-дня виділено по 40 грн. У попередні роки ці суми були меншими. На медикаменти у 2012 році 17, 21 грн (в 2011 році – 15 грн, 94 коп), на харчування 13 грн 26 коп (в 2011 році 10 грн 57 коп) з розрахунку на одного хворого ветерана війни в день. Станом на 01. 01. 2012 року на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітетуКовельської міської ради для отримання путівки перебувало 250 ветеранів війни, з них:

- Інвалідів війни – 50 чол.;

- Учасників бойових дій – 29 чол.;

- Учасників війни – 171 чол.

Протягом 2012 року в управління надійшла 51 путівка на оздоровлення ветеранів війни у відомчих санаторіях Мінсоцполітики. Також управління проводить закупівлю санаторно-курортних путівок для ветеранів війни за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам виділених на оздоровлення ветеранів війни в санаторіях, розташованих у Волинській області. Протягом 2012 року установою за рахунок таких коштів закуплено 27 путівок в санаторії «Турія» і «Лісова пісня» на суму 95, 4 тис. грн.



І протез не «по зубам»

На забезпечення пільгового зубопротезування в 2013 році передбачено 30 000 грн. Кількість ветеранів війни, які потребують забезпечення зубопротезуванням на 01. 01. 2013 року – 302 чол. Розподіливши кожному порівну – вийде по 100 грн на людину. Сума – катастрофічно мала. Один тільки крем для зубного протеза коштує біля 40 грн. А в 2012 році кошти для пільгового зубопротезуваня не були передбачені взагалі. Як Ви уже здогадалися - в зв’язку із скрутним фінансовим становищем.



Виплата до Дня Перемоги або Як пропіаритись за рахунок ветерана?

«Святкова традиційна подачка», - розрекламована владою, такий собі хіт піару - виплата до Дня Перемоги – демонстрація великої уваги де ветеранів.Про неї пишуть на офіційних урядових сайтах, друкують також у пресі.


Виплатами влада хизується – таке собі нагадування: ми про вас не те, що не забули, ми ще більше потурбувались! У нинішньому році 375 гривень отримають члени сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасники війни і жертви нацистських переслідувань, визнані за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва.


Учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гето, інших місць примусового утримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з фашистським режимом у тилу ворога передбачені виплати у розмірі 135 гривень.


Втратила чоловіка – отримай 375 гривень і пам’ятай, що держава героїв не забуває. Що відчуває колишній в’язень концентраційного табору, тобто, людина яка повернулась із пекла, отримавши до свята цілих 135 гривень? Ще один елемент «турботи». Із власного джерела відомо, що на 2013 рік на капітальний ремонт передбачено 30 000 гривень. Цю мізерну суму теж складно розділити, нікого не образивши, тим більше не для якого-не-будь, а ми покращуємо.


Цікавий момент. Деякі виплати ветеранам війни з року в рік збільшуються (щоправда, на декілька гривень). Грошовий еквівалент турботи збільшується у міру зростання смертності серед ветеранів. І тут хочеться провести паралель із загальним покращенням у країні: вас зменшується – ми покращуємо.



Післямова

Медогляди, лікування, протезування, виплати, щирі слова подяки до свята – за імітацією турботи приховується декілька копійок. Соус із пафосних промов «Ми пам’ятаємо» та прогулянок з вінками до пам’ятників героям викликає ще більше розчарування у ветеранів та роздратування серед народу. Бо всі ми знаємо: раз у рік пройтися з вінком (купленим, до речі, не за свої кошти), причепити стрічку і зробити жалісливу міну – це ще далеко не любов до ветеранів… Так і хочеться пролікувати нашу владу зеленкою та йодом (чи клізму зробити – яку ще послугу у нас надають за 20 гривень?), нагодувати сухарем і посадити в житло з капітальним ремонтом за декілька гривень. А після цього обов’язково почепити вінка зі словами подяки.


Про такі реалії соромно писати, соромно говорити. Ледве вижили у роки війни, ледве виживають і в мирні часи. Адже з такою «допомогою» прожити – це теж свого роду героїзм. Пробачте за невдячність і неуважність, дорогі наші захисники. Якщо з боку держави і немає належної турботи, хочеться вірити, що паросток молодої української молоді, зрошений кров’ю та подвигом героїв, дасть гідні плоди.



Зоряна Шайнюк